Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






Пізнавальні методи мотивації

   Сучасна освіта у всьому світі відчуває значні зміни, що стосуються не тільки змін у питаннях змісту навчальних матеріалів, а й технологій та форм їх передачі. Передача знань важливий процес, від якого залежить якість засвоєння знань, і, що важливо, успіх формування необхідних життєвих навичок. Освітня сфера, віддзеркалюючи ті процеси, що відбуваються у суспільстві, перебуває під впливом трансформації та глобалізації.

У навчальному процесі не менш важливі методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності. До них належать методи формування пізнавальних інтересів і методи формування почуття обов'язку і відповідальності в навчанні.

Провідна ідея досвіду:

          Оптимальний вибір методів і прийомів мотивації учнів до навчання дозволить підвищити якість навчально-виховного процесу.

Мета досвіду:

         Визначити ефективні пізнавальні методи  і прийоми мотивації учнів з метою підвищення рівня освітньої діяльності.

Задачі:

         Для досягнення поставленої мети, треба вирішити наступні задачі:

  1. Опрацювати науково-методичну літературу з проблем знаходження та застосування  пізнавальних методів мотивації школярів.
  2. Визначити основні мотиваційні фактори продуктивного вивчення учнями української  мови.
  3. Проаналізувати результати застосування пізнавальних методів мотивації школярів для підвищення рівня їх зацікавленості, розуміння та застосування нових знань.

Науково-методична основа досвіду:

            Досвід базується на теоретичних і практичних розробках провідних учених: Г. Альтшуллера, Є. Перовського, Ю. Бабанського, М. Ярмаченко,

В. Оніщука,  Н. Тализіної. 

            Мотивація навчальної діяльності як властивість особистості підлітків повинна проявлятися в активному поповненні знань, оволодінні інтелектуальними вміннями і навичками.

            Оскільки основною формою діяльності школярів є навчання, то потреби ці повинні призводити до появи навчально-пізнавальної мотивації.

            За дослідженнями науковців у підлітковому віці пізнавальна потреба проявляється через:  потребу в успіху, перевірці своїх можливостей;

потребу в самореалізації й розвитку власного "Я".

 

      Актуальність досвіду:

Потреби є джерелом мотивації людини до різних форм діяльності. Одна з провідних потреб - пізнавальна - проявляється як потреба в пізнанні навколишнього світу. Навчально-пізнавальна потреба виступає як мотивація людини до здобування, засвоєння і застосування нових знань.

Актуальною проблемою нашого часу є необхідність підтримки навчально-пізнавальної потреби у підлітків у зв'язку з різким зниженням їхнього інтересу до навчальної діяльності.

  Новизна досвіду:

Не викликає сумніву факт, що у будь-якого педагога нерідко виникає проблема формування у школярів позитивної мотивації навчання взагалі та до свого предмету зокрема. У цих цілях використовуються різні прийоми: використання цікавої  інформації, ділових ігор та ігрових моментів, активних форм навчання, заміна реальної оцінки дій школярів дещо завищеною потенційною. Але при цьому виявляється короткочасність і нестійкість цієї мотивації в учнів. Відшукати причину низької ефективності нескладно.

Справа в тому, що основні зусилля педагога, як правило, спрямовані на пошук зовнішніх стимулів безпосередньо не пов'язаних з навчальним, предметом. Дійсно, гра, похвала, цікавість і тощо є зовнішніми педагогічними прийомами, безпосередньо не пов'язаними з конкретною предметною діяльністю учнів на цьому уроці. Вони з успіхом можуть бути використані і на заняттях з інших предметів, при вивченні інших тем. Найбільш поширена і частіше використовується на уроках зовнішня мотивація.

Між тим, відомо, що більш продуктивною є внутрішня мотивація. Вона породжується конкретною предметною діяльністю і безпосередньо пов'язана саме з конкретною навчальною дисципліною та її змістом. Але саме вона предметна, конкретна, хоча й більш складна для формування, вимагає великих зусиль і підготовки вчителя, а тому часто залишається в тіні навчальної діяльності або зовсім не використовується.

Разом з тим, внутрішня мотивація особистісно-значуща, індивідуальна: те, що для одного учня дуже важливо, іншого може абсолютно не стимулювати до активності. Оскільки навчальна діяльність значимо спирається на інтелект, мислення школярів, то неважко зробити висновок про те, що при формуванні внутрішньої мотивації навчання важливо спиратися на індивідуальні особливості саме цього пізнавального процесу.

При усвідомленні сенсу навчання у школярів зростають успіхи у навчальній діяльності, легше засвоюється і стає більш доступним навчальний матеріал, ефективніше відбувається запам'ятовування, зростає працездатність. Сенс вчення, його значимість є основою мотиваційної складової особистості учнів.

Основними факторами, що впливають на формування позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності є:

 

1. Зміст навчального матеріалу.

2. Організація навчальної діяльності.

3. Колективні форми навчальної діяльності.

4. Оцінка навчальної діяльності.

5. Стиль педагогічної діяльності вчителя.

 

1. Зміст навчального матеріалу:

Зміст навчання виступає для учнів, у першу чергу, у вигляді тієї інформації, яку вони отримують від вчителя, з навчальної літератури, телевізійних передач тощо. Однак сама по собі інформація поза потреб дитини не має для нього жодного значення, а отже, не спонукає до навчальної діяльності. Тому, підбираючи навчальний матеріал, потрібно враховувати наявні у школярів певного віку потреби.

Такими є: потреба в постійній діяльності, у вправі різних функцій, в тому числі й психічних - пам'яті, мислення, уяви, потреба в новизні, в емоційному насиченні, в рефлексії та самооцінці. Тому навчальний матеріал повинен подаватися в такій формі, щоб викликати у школярів емоційний відгук. Змістовно та ілюстративно бідний матеріал не має мотивуючої сили і не сприяє пробудженню інтересу до навчання.

Навчальний матеріал повинен спиратися на набуті знання, але в той же час містити інформацію, що дозволяє не тільки дізнатися нове, а й осмислити минулі знання і досвід, дізнатися про вже відоме з іншого боку.

2. Організація навчальної діяльності:

Мотиваційний етап - це повідомлення чому і для чого потрібно знати даний розділ програми, яке основне навчальне завдання даної роботи. Створення навчально-проблемної ситуації (завдання, цілі).

Пізнавальний етап. На цьому етапі учні засвоюють тему, опановують навчальні дії у зв'язку з її змістом. Тому важливо домагатися, щоб учні почали діяти.

Рефлексивно-оцінний етап пов'язаний з аналізом зробленого, зіставленням досягнутого з поставленим завданням та оцінкою роботи. Підведення підсумків треба організувати так, щоб учні відчували задоволення від виконаної роботи, від подолання труднощів, що виникли при пізнанні нового. Це призводить до формування очікування таких же емоційних переживань і в майбутньому.

3. Колективна (групова) форма діяльності:

            Групова форма навчальної діяльності створює кращу мотивацію, ніж індивідуальна. Групова форма "втягує" в активну роботу навіть пасивних, слабо мотивованих учнів, тому що вони не можуть відмовитися виконувати свою частину роботи. Крім того, підсвідомо виникає установка на змагання, бажання бути не гірше  за інших.

4. Оцінка результатів навчальної діяльності:

           Мотивуюча роль оцінки результатів навчальної діяльності не викликає сумніву. Однак дуже часте оцінювання (виставлення балів) призводить до того, що отримання високих балів  стає для учнів самоціллю. Важливо, щоб в оцінці давався якісний, а не кількісний аналіз діяльності учнів, підкреслювалися позитивні моменти, зрушення в засвоєнні навчального матеріалу виявилися причини наявних недоліків, а не тільки констатувалося їх наявність.

5. Стиль діяльності вчителя:

            Різні стилі діяльності педагога формують різні мотиви.

           Авторитарний стиль формує "зовнішню" мотивацію навчання, мотив "уникнення невдачі", затримує формування "внутрішньої" мотивації.                      Демократичний стиль педагога, навпаки, сприяє "внутрішній" мотивації, а ліберальний стиль знижує мотивацію навчання і формує мотив "надії на успіх".

Науковці виділяють такі методи мотивації.

Емоційні методи мотивації:

1 – заохочення, 2 - зауваження, 3 - навчально-пізнавальна гра, 4 - створення яскравих образних уявлень, 5 - створення ситуації успіху, 6 - стимулюючий оцінювання, 7 - вільний вибір завдання, 8-задоволення, бажання бути значущою особистістю.

Пізнавальні методи мотивації:

1 - опора на життєвий досвід, 2 - пізнавальний інтерес, 3 - створення проблемної ситуації, 4 - спонукання до пошуку альтернативних рішень, 5 - виконання творчих завдань, 6 - "мозкова атака", 7 - розвивається кооперація.

Вольові методи мотивації:

1 - пред'явлення навчальних вимог, 2 - інформування про обов'язкові результати навчання, 3 - формування відповідального ставлення до навчання, 4 - пізнавальні труднощі, 5 - самооцінка діяльності та корекція, 6 - рефлексія поведінки, 7 - прогнозування майбутньої діяльності.

Соціальні методи мотивації:

1 - розвиток бажання бути корисним, 2 - спонукання наслідувати сильні особистості, 3 - створення ситуації взаємодопомоги, 4 - пошук контактів і співпраці, 5 - зацікавленість у результатах колективної роботи, 6 – взаємоперевірка,7 - рецензування.

Результативність:

            Намагаючись застосувати ефективні методи мотивації учнів до навчання, було проведено порівняльний аналіз успішності учнів при засвоєнні нового матеріалу на уроках української  мови учнями 8-х  класів.

Мета: створення умов для активізації пізнавальної діяльності за допомогою пізнавальних методів мотивації як компонента підвищення рівня освітньої діяльності.

Завдання: формування вміння засвоєння нової лексики, використання граматичної бази, формування навичок вільного спілкування в різноманітних життєвих ситуаціях.

Цілі за змістом:

Освітня: введення нових лексичних та граматичних компонентів через колективну пізнавальну діяльність.

Розвиваюча: розвиток здатності учнів застосовувати новий матеріал; розвивати здібності учнів при вільному висловлюванні, оволодіння інтелектуальними вміннями і навичками.

Виховна: сприяння вихованню навичок комунікативного спілкування.

Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, групова, індивідуальна.

Методи навчання: репродуктивний, наочно-ілюстративний, пояснювально-ілюстративний, частково-пошуковий, дослідницький.                               

  Застосування ефективних пізнавальних методів  мотивації учнів сприяє розвитку творчого мислення учнів, що, в свою чергу,  підвищує рівень  освітньої діяльності.

Умови ефективного функціонування досвіду

         Перед тим як починати розвивати і формувати мотивацію навчання потрібно вивчити її. У кожного учня є як певний наявний рівень позитивної мотивації, на який можна спиратися, так і перспективи, резерви її розвитку.

Вивчення видів мотивації - це виявлення її реального рівня і можливих перспектив, зони її найближчого розвитку у кожного учня і класу в цілому.

Результати вивчення стають основою для планування процесу формування більш ефективного навчального процесу. Формування мотивів навчання - це створення в школі умов для появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до навчання, усвідомлення їх учнем. Вивчення і формування мотивів навчання має об'єктивний характер  і здійснюється в гуманній, з повагою до   особистості учня обстановці.

Можливості творчого використання досвіду

Особистість учня неповторна. В одного - невисокий рівень мотивації і хороші розумові здібності; в іншого - середні здібності, але великі спонукальні сили пошуку рішень. Іноді учень має хорошими здібностями, глибокими знаннями, а результат його творчої самостійної діяльності вельми середній. Успіх або невдачу особистості у навчальній діяльності неможливо пояснити будь-якими окремими її якостями. Навпаки, тільки аналізуючи ці якості в тісному взаємозв'язку, можна зрозуміти справжні причини успіхів або невдач конкретного учня та знайти правильні пізнавальні мотивації.

            Для активного впровадження в навчальний процес ефективних методів мотивації учнів до навчання та обміну досвідом з даної проблеми необхідно:

На шкільному рівні: проведення систематичної роботи щодо впровадження досвіду технології методів пізнавальної мотивації в навчальний процес в рамках методичної роботи.

На районному рівні: проведення навчальних семінарів на базі школи.

На обласному рівні: публікації у фахових виданнях, висвітлення проблем на сайтах.

 

Напрямки подальшого удосконалення та розвитку досвіду

- З метою подальшого удосконалення та розвитку досвіду використання методики пізнавальних методів мотивації розробити анкети для учнів, що дозволять виявити домінуючий мотив навчання.

- Результати обстеження занести в таблицю. Таким чином буде знайдено домінуючий мотив за оцінкою самого учня. Аналіз мотивів, обраних учнем, дозволить більш правильно застосовувати пізнавальні методи мотивації, враховувати особливості кожного з учнів.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Альтшуллер Г.С. Теория решения изобретательских задач как основа развития творческого мышления учащихся. // Новые ценности образования: ТРИЗ-педагогика. М.: Народное образование, 2003. С.3-12.

2. Глазунова М.А., Меерович М.И., Шрагина Л.И. Интегрированное обучение на основе ТРИЗ: результаты двухлетнего эксперимента //Новые ценности образования: ТРИЗ-педагогика. М.: Народное образование, 2003. С.97-102.

3. Дружинин В.Н. Психология общих способностей - СПб.: Издательство "Питер", 2000. - 368 с.

4. Тихомирова Л.Ф. Развитие интеллектуальных способностей школьника. - Ярославль. 1997.

5. Шрагина Л. И. Конструирование метафор в контексте психологии способностей. // Психологический журнал. 1999. Т.20. № 1. С. 78-85.

Подобається