Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом ціннісного підходу до організації навчально-виховного процесу

Розвиток творчих здібностей молодших школярів шляхом ціннісного підходу до організації навчально-виховного процесу

В умовах сучасної України вкрай важлива потреба у людях, що мають нестандартний погляд на проблеми. Творчі особистості в усі часи визначали прогрес цивілізації, створюючи матеріальні і духовні цінності, що відрізняються новизною. За нових умов життя люди повинні мислити ширше, що нерозривно пов’язано з творчістю. З'являється безліч матеріалу до творення, електронні технологій тощо. Лише творча особистість спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, людини, яка вміє творчо мислити, знаходити вихід в нестандартних ситуаціях.

Проблема розвитку творчих здібностей тісно пов’язана із формуванням ціннісного розвитку особистості. Поняття цінностей відображає один із найсуттєвіших моментів практичної взаємодії людини з навколишнім середовищем та іншими людьми, цінності є як об'єктивними, так і суб'єктивними, оскільки вони створюються під впливом свідомості індивіда. Людина завжди має та використовує можливості вибору того чи іншого шляху, мотивованого її потребами, інтересами, переконаннями та врахуванням умов конкретної ситуації.

Система ціннісних орієнтацій особистості завжди адекватна системі цінностей суспільства. Слідом за переоцінкою цінностей, що відбувається в суспільстві постійно, а іноді передбачаючи її, з'являються зміни в ціннісних орієнтаціях особистості.

Процес формування  цінностей ми розглядаємо як ряд психічних процесів особистості – від формування потреб і мотивів, цілей та оцінок до формування якостей моральної особистості.

Цінності є показниками розвиненої особистості, тому можна стверджувати, що цінності, набуваючи особистісного забарвлення, стають особистісними якостями. Особистісне зростання й залежить від того, наскільки учень розвинений творчо.

Значущість проблеми розвитку дитячої творчості, розкриття і максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється у Національній стратегії розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Державному стандарті початкової освіти»: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу…»

Молодший шкільний вік – такий період життя, коли творчість може стати універсальним і природним способом розвитку цінностей людини. Творчі здібності посідають важливе місце в розвитку дитячої творчості, починаючи з перших років життя людини. Вони акумулюють життєдайну творчу енергію дитини, це стимул, засіб і показник її фізичного психічного і духовного розквіту, максимальної реалізації природних можливостей .

Проблема розвитку творчих здібностей молодших школярів з плином часу не втрачає своєї актуальності і, навпаки, вимагає постійної пильної уваги дослідників та подальшого розвитку. Питання виховання творчої особистості знаходить своє відображення в альтернативних освітніх програмах, в інноваційних процесах, що відбуваються в сучасній школі. Здібності розвиваються в процесі діяльності творчого характеру, яка змушує учнів пізнавати і дивуватися, знаходити рішення в нестандартних ситуаціях. Тому сьогодні в педагогічній науці та практиці йде інтенсивний пошук нових, нестандартних форм, методів і прийомів їх розвитку.

Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи педагогів, психологів, філософів. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне - актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.

У структурі  творчого потенціалу особистості центральною складовою є креативність -  творча,  новаторська діяльність.  Американський психолог П. Торенс виокремив основні параметри креативності:

· творча продуктивність;

· оригінальність;

· гнучкість;

· деталізація.

С.О. Сисоєва запропонувала визначати креативну особистість як таку, що має внутрішні передумови, які забезпечують її творчу активність, тобто нестимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність.

Школярі, у яких є задатки до креативності, дуже часто випереджають однолітків у своєму розвитку: мають чудову пам’ять, яка базується на ранньому мовленні та мисленні; рано починають класифікувати й категоризувати інформацію; мають великий словниковий запас, вони із задоволенням читають словники, енциклопедії; можуть займатися кількома справами одночасно; дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ; у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки; із задоволенням сприймають складні довгострокові завдання; старанно працюють над вирішенням поставлених завдань; можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі; їм властиве розвинуті цінності особистості; вони постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу, й у вирішенні деяких із них досягають успіху. Однак для таких дітей характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій; надзвичайно схильні до немовних проявів почуттів.

Можна визначити такі особливості розвитку творчих здібностей молодших школярів:

· висока пізнавальна активність;

· допитливість, прагнення створити нове;

· самостійність в розв’язанні нових завдань, у пошуку оригінальних рішень;

· швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу розумових процесів;

· схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, швидке опанування уміннями, навичками, прийомами;

· фантазування, схильність до творчої інтерпретації.

Молодший шкільний вік - важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. І тут особливу увагу потрібно звернути на такі моменти:

1. Організувати спостереження. Молодші школярі «дивляться», але «не бачать». Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому, що надає роботі оригінальність.

2. Стимулювати творчу уяву. Діти 6-9 років яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви. Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв'язки, відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.

3. Розвинути потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати риму, загадку, казку, самостійно віднайти щось цікаве у природі тощо.

4. Підтримувати позитивні емоції. Діти молодшого шкільного віку надзвичайно цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам. Тому завдання педагога - дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.

5. Виховувати вольові риси характеру. У творчому процесі, зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру, як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик. За словами А.С.Макаренка, відмова від ризику означає відмову від творчості. Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри.

6. Будь-який вид діяльності повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, який буде активізувати творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, олімпіади, змагання тощо.

Для розвитку творчих здібностей важливо використовувати виховання успіхом. Успіх - чи то в роботі, чи то в навчанні - приносить радість, задоволення, спонукає до подальших досягнень. Виховувати учнів потрібно успіхом. Ніколи не зловживати докорами зауваженнями, двійками, а навпаки - підтримувати невстигаючого, хвалити за кожний, навіть незначний крок вперед. Важливу роль успіху підкреслював свого часу В.О. Сухомлинський: «Є успіх - є бажання навчатися. Це особливо важливо на першому етапі навчання - у початковій школі, коли дитина ще не вміє долати труднощі, де невдача стає справжнім горем». Боротися за успіх у навчанні - означає вчити дітей вчитися, виховувати організованість, самостійність, відповідальність, дисциплінованість.

Успіх у навчанні неможливий без розуміння та співпраці вчителів та учнів, батьків та дітей, вчителів та батьків. У початкових класах для успішного навчання дитини обов'язковим є постійний контроль з боку батьків. По-перше, слід виховувати в дитини організованість. Необхідно організувати розпорядок дня дитини і допомагати їй його дотримуватися. У дитини повинні бути щоденні домашні обов'язки. Абсолютно необхідно, щоб до розпорядку дня було внесено щоденне читання.

         Рівень творчості дітей молодшого шкільного віку, як правило, залежить від тих навичок, яких дитина набула в іграх, спілкуванні з оточуючими, продуктивних видах діяльності. Тому індивідуальні відмінності дітей, які спостерігає вчитель першого класу, вже досить значні. Кожний погляд на творчість дітей дошкільного віку порівняно зі шкільним дає всі підстави твердити про значне згасання творчих можливостей школярів по відношенню до дошкільників. Дійсно, потрапивши до школи, дитина значною мірою втрачає ту свободу, яка дозволена, це по-перше, а по-друге, у школі дещо втрачається можливість для ігрової діяльності дітей, фантазування, особистого пізнання світу тощо. Шкільне навчання обмежує  й час. Більшу частину його дитина мусить  витрачати на навчання. Отже, для більшості дітей творчість і творче мислення змінюються шаблонним вивченням навчальних предметів. Однак  указані обмеження не позбавляють дитину творчості, вони лише дещо її стримують. Творчість дітей у шкільному віці може набувати таких своїх проявів, що не завжди стають  зрозумілими для вчителя: учні, які мають високий творчий потенціал, можуть протистояти суворій дисципліні, конформізму, вони схильні до незалежності, мають підвищене почуття гумору і гостріше реагують на несправедливість. Такі діти не сприймають суворо регламентованих занять, які повторюються і навіюють нудьгу. Але водночас вони  напрочуд допитливі та інтелектуально активні.

 Дитина високої творчої спрямованості здатна з головою заглибитися в те, що її цікавить, вона дуже винахідлива в образотворчій діяльності, іграх, використанні різних матеріалів, висловлює багато різних міркувань з приводу конкретної ситуації, здатна по-новому підійти до розв’язання певної проблеми. Творча дитина, як правило, енергійна, дотепна, відрізняється розвиненою пам’яттю і виявляє значну самостійність у думках і поведінці.

Вік від 6 до 7 років вважається у віковій психології надзвичайно важливим у плані появи психологічних новоутворень, що дозволяють дитині перейти на новий етап вікового розвитку, тобто стати молодшим школярем, оволодіти новим видом провідної діяльності - навчанням. Пізнавальна діяльність мотивується допитливістю і бажанням спілкуватися з розумними людьми, тому основним завданням є формування пізнавального мотиву засобами предметів. Принцип систематичної роботи над розвитком усіх учнів стає особливо значущий при роботі з 6-річними дітьми.

 Суттєва  ознака творчої діяльності дітей молодшого шкільного віку - суб'єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою вчителя, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке розв’язання , яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався він до нього самостійно, не копіюючи відоме. У цьому випадку ми маємо справу з творчим процесом, заснованим на здогадці, інтуїції, самостійному мисленні учня. Тут важливий сам психологічний механізм діяльності, в якій формується уміння вирішувати нешаблонні, нестандартні задачі. Успішне формування в молодших школярів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом основних особливостей дитячої творчості та рішення центральних завдань у розвитку творчого мислення.

 Головним чинником, що визначає творче мислення дитини, є її досвід: творча діяльність, уява знаходяться в прямій залежності від багатства і різноманітності минулого досвіду людини. Звідси випливає найважливіше завдання у формуванні творчого мислення молодших школярів - для того, щоб сформувати в учнів уміння творчо розв’язувати поставлені перед ними завдання, необхідно перш за все подбати про розвиток у них широкого кругозору, про створення реальної почуттєвої основи для уяви. Розвиток творчих здібностей є невіддільний від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічніше і досконаліші вміння і навички учнів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні завдання виконують діти.

 Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільний від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчити їх вмінню словесно описувати способи розв’язання  завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.

Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо у цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки тощо.

Молодші школярі велику частину своєї  активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їхні ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.

Однак  фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому пізнанню навколишнього світу, саморозкриттю і самовдосконаленню особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, уваги, мовлення і в цілому творчості.

 Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Вона дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активній уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід.

Для розвитку дитини дуже важливо формування багатьох цінностей. Слід зазначити, що для школяра взагалі характерно пізнавальне ставлення до світу. Така цікава спрямованість має об'єктивну доцільність. Інтерес до всього розширює життєвий досвід дитини, знайомить її з різними видами діяльності, активізує її різні здібності. Діти, на відміну від дорослих, здатні виявляти себе в художній діяльності. Вони із задоволенням виступають на сцені, беруть участь у концертах, конкурсах, виставках і вікторинах. Розвинена здатність уяви, типова для дітей молодшого шкільного віку, поступово втрачає свою діяльність у міру збільшення віку.

Стимулюванню розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку сприяють:  

І. Розвивальні ігри, які дитина засвоює особисто: «Склади візерунок», «Рамки та вкладники Монтесорі», «Унікуб», «Склади квадрат», «Мавпочка», «Цяточка», «Увага», «Цеглинки».  Результати застосування розвиваючих ігор: дитина розвиває здібності до асоціативного мислення, може встановлювати структуру і системні зв'язки ігор, співвідношення між цілим і часткою, системою як носієм надсумарних якостей. Це основа майбутніх властивостей, необхідних для конструкторської та винахідницької діяльності, обов'язкові якості вченого.

Результати застосування: розуміння співвідношень між системою і підсистемою, системою і надсистемою, послідовності явищ, призначення предметів та явищ згідно з їх властивостями.

ІІ. Ознайомлення з логікою системного аналізу через ігри. Ігри «Що у чому» (система — надсистема), зворотна гра «Підсистема-система». Послідовність «Раніше-пізніше».

Результати застосування: розуміння співвідношень між системою і підсистемою, системою і надсистемою, послідовності явищ, призначення предметів та явищ згідно з їх властивостями.

 ІІІ. Ознайомлення з доступними елементами теорії вирішення винахідницьких задач та їх використання для розв'язання побутових проблем, зрозумілих дітям. Ознайомлення з основними засобами методу творчої уяви (частка теорії вирішення винахідницьких задач, що базується на вивченні фантастичної літератури) та їх використання для розв'язання казкових проблем та вигадування окремих казкових ситуацій. Засвоєння основних засобів вирішення винахідницьких задач: прийоми подолання протиріч, зрозумілі дітям, прийоми та методи фантазування.

Результати застосування: уміння проводити системний аналіз, самостійно визначати головну і допоміжні функції, сформулювати ідеальний кінцевий результат. Знання основних методів та прийомів фантазування, вміння використовувати їх при розв'язуванні побутових та казкових проблем. Використання засобів ТВВЗ при розв'язанні побутових проблем, доступних дітям.

 ІV. Перехід від навчання через гру до навчання через запам'ятовування. Навчання стає усвідомленою метою. Дидактичні засоби: тренінг асоціацій, створення казки і її розвиток за допомогою елементів теорії вирішення винахідницьких задач з виявленням та розв'язанням суперечностей. Використання типових прийомів розв'язання суперечностей для вирішення побутових проблем і проблем трудової діяльності школяра: об'єднання; асиметрії; універсальності; попередньої дії; зробити «навпаки»; динамічності; часткової або надмірної дії; використання механічних коливань; обертання шкоди у користь; зворотного зв'язку; посередника; самообслуговування; копіювання; зміни фарби; відкидання та регенерації часток; однорідності; теплового розширення. Розвиток творчої уяви за допомогою символічної аналогії (синоніми, антоніми) і оксиморона. Створення казок прийомом зміни героя на особу, ім'я якої співзвучне або близьке за звучанням до імені героя.

 Результати застосування: знання методів і засобів асоціативного пошуку, доступних типових прийомів подолання суперечностей та їх використання для розв'язання казкових та побутових проблем через подолання суперечностей. Вміння звільнятися від психологічної інерції, пов'язаної з однозначністю використаних назв та уявлень про предмети та явища, націленість на множинність варіантів мислення.

 Суть творчих завдань одна -  при їх розв’язанні  відбувається досвід творчості, знаходиться новий шлях або створюється щось нове. Ось тут і потрібні особливі якості розуму: спостережливість, вміння співставляти і аналізувати, комбінувати, знаходити зв'язки і залежності, закономірності тощо,тобто  все те, що в сукупності і складає творчі здібності. Творча діяльність є більш складною за своєю сутністю, доступна тільки людині. Є важлива «формула», яка підіймає завісу над таємницею народження творчого розуму: «Спочатку відкрити істину, відому багатьом, потім відкрити істину, відому деяким, і нарешті відкрити істину, нікому ще невідому». Усе це і є шлях становлення творчої сторони інтелекту, шлях розвитку винахідницького таланта. І обов'язок вчителя -  допомогти дитині стати на цей шлях.

Отже, основними особливостями розвитку творчих здібностей є висока пізнавальна активність, допитливість, прагнення створити нове, самостійність в розв’язанні нових завдань,  пошук оригінальних рішень, швидкість засвоєння нової інформації, висока швидкість перебігу розумових процесів, схильність до широкодіапазонного використання своїх знань, швидке опанування уміннями, навичками, прийомами, фантазування, схильність до творчої інтерпретації. 

Визначальною умовою успіху творчості є систематична наполеглива і напружена робота.

 

 

 

Подобається