Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






Соціально орієнтоване управління

На прикладі впровадження в педпрактику нововведень у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області спробуємо виокремити позитивні фактори, які на даний момент дозволяють здійснити системно-цільові принципові зміни в управлінні навчальним закладом.
Враховуючи спектр джерел соціального замовлення у сфері освіти: держава, регіональні запити, етнічні групи, навчальні заклади, підприємства, суспільні організації, ЗМІ, військово – промисловий комплекс, наука та мистецтво, бізнес, ринок, були визначені пріоритетні напрями діяльності для задоволення потреб в освітніх послугах.
Аналіз ресурсного забезпечення: контингент учнів, кадровий потенціал, фінансування, матеріально – технічна база, нормативне, правове, психологічне забезпечення – дозволив за принципом партисипативності сформулювати місію навчального закладу:
Створення в навчальному закладі конструктивного вітапростору з метою формування успішної особистості.
Мета функціонування школи полягає у задоволенні потреб школярів здобути загальну середню освіту на рівні державних стандартів, виявленні і максимальному розвитку їх позитивних задатків у пізнавальній, емоційній, естетичній сферах для успішного творення соціокультурного простору.
Створення позитивного іміджу школи як фактора психологічного впливу на групи соціуму – одна з провідних проблем управління. Врахування мотиваційно – цільового, змістовного та технологічного компонентів дозволяє підвищувати якісну оцінку населенням діяльності навчального закладу.
Модель випускника школи передбачає навчання і виховання здорової, інтелектуально розвиненої, творчої, толерантної, соціалізованої особистості.
З 1998 по 2002 роки навчальний заклад був експериментальним майданчиком реалізації ідей поліцентризму в педагогічну практику ( кафедра педагогіки ХНПУ ім. Г.С. Сковороди ); з 2002 по 2009 р.р. - участь у реалізації Програми Інституту психології ім. Г.Костюка АПН України «Психолого – педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх навчальних закладів» ( реалізація Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності ( наказ МОН України від 17.11.2000 року № 522) та Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад ( наказ МОН України від 20.01.2002 року № 114 ). Це дозволило будувати управлінський цикл : аналіз, планування, організацію, контроль, корекційно – регулятивну діяльність на діагностико – корекційній основі.

Участь у міжнародних проектах  діяльності Шкіл сприяння здоров'ю, Шкіл, дружніх до дитини,  "Вчимося жити разом"  з 2010 по 2016 роки дозволили приділити важливу  увагу розвитку особистості школяра. 

Планування роботи всіх підсистем (  методична робота з педагогічними кадрами, навчальний процес, виховний процес, конструктивна взаємодія з соціокультурним середовищем ) передбачає створення умов для самореалізації особистості, її саморозвитку, індивідуальності. Культура почуттів, усвідомлення цінності буття кожним школярем стали орієнтиром інноваційного функціоналу освітнього (освітньо – просвітницька функція, інформаційно – аналітична, навчально – дослідна) і виховногосередовищ
( пошуково – освітнього, інтерактивно – інформаційного, комунікаційно – технічного).
 При визначені мети стратегічних планів розвитку, комплексно-цільових програм, планів роботи враховується той факт, що навчання та виховання передбачає актуалізацію проблеми вибору цінностей і шляхів їх опанування, спонукає учнів до плідної, творчої самореалізації.
Організація діяльності складових моделей управління на різних рівнях (адміністративному, педагогічному, учнівському) будується за принципами гуманізації, демократизації, науковості та інтегративності, розвивального виховання, індивідуалізації, оптимізації. На засіданнях педагогічних рад – колегіального органу управління – розглянуті питання технології проведення сучасного уроку, розроблені авторські технологічні карти навчальних занять з урахуванням використання елементів інноваційних технологій : управлінських, психолого – педагогічних, навчальних, виховних.
Управлінські новації передбачають використання сучасних інформаційних діагностичних технологій; технології психологічного впливу на персонал для створення умов ефективного та оперативного прийняття управлінських рішень.
Навчальні інноваційні технології : особистісно діяльнісного спрямування, групові, інтерактивного навчання, моделі освіти К.Роджерса – зосередження на собі; дидактичного конструювання; школи життєтворчості з її технологічними блоками : а) освітні технології: проектної навчальної діяльності; дистанційного навчання; інформаційні технології; самоосвіти; освітніх кейсів та порт фоліо; соціальної практики; життєвої практики.
б) соціальні технології: соціального проектування; соціального діагностування та моніторингу; культурно – дозвільної роботи.
в) психолого – педагогічні технології: професійного самовизначення;
розвитку життєтворчих компетенцій; супроводу життєвого проекту особистості.
д) індивідуально – особистісні технології життєтворчості: життєвого проектування; кризового життєвого проектування; технологія самоорганізації.
Виховні новації запроваджуються з метою формування у школяра особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими.
Навчання та виховання як процес доцільно розглядати з філософської та психологічної позицій. Це цілеспрямоване формування в особистості певного ставлення до людей і навколишнього середовища. Причому даний процес розглядається не як зовнішній тиск на особистість, а збудження й стимулювання її внутрішньої потреби до відповідного мислення, дій, духовних потреб.
Фундаментальним завданням навчання та виховання є соціалізація, соціальна адаптація підростаючого покоління, тобто поступове залучення дитини в систему суспільних і творчих відносин.
Навчання та виховання будується на усвідомленості розвитку у дитини якостей, які допоможуть їй реалізувати себе як частину суспільства і як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитаннями й індивідуальними засобами самореалізації. При цьому мова йде не лише про звичайне "ким бути" і "яким бути", а ,передусім, - "як жити", тобто як побудити свій індивідуальний спосіб життя, обрати оптимальний режим інтелектуальних, емоційних, фізичних навантажень, спосіб реакції на невдачі, успіхи, відповідний тип трудової діяльності й форми проведення вільного часу.
Навчити жити - значить допомогти дитині виробити свою позицію в житті, світогляд, ставлення до себе, до навколишнього середовища, зрозуміти себе та інших. Важливим блоком діяльності педагогів є формування у школярів здатності до культурної самореалізації, самоорганізації й само реабілітації, тобто загальною метою навчання і виховання є формування соціально активної особистості.
Формування творчої особистості нерозривно пов'язане із відродженням нації, демократизацією й гуманізацією суспільства, поглибленням самоврядування народу, котре передбачає висунення молоді на керівну роботу в різних сферах управління й виробництва. Виникла соціальна потреба у формуванні такої особистості, яка змогла б розв'язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечували б не просто виживання, а й прогрес нації.
Школа - одна з найважливіших ланок суспільства. Демократизація школи, як і демократизація суспільства в цілому, - процес складний, суперечливий, пов'язаний з боротьбою різних інтересів і поглядів. Навколо проблеми соціалізації особистості неодноразово точилися гарячі суперечки, тривають вони і сьогодні.
Суперечки розв'яже, як правило, передова управлінська практика. Лише вона переконливо доведе правильність тих чи інших позицій шкільного колегіального співуправління.
 
Подобається