Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






ТЕКСТИ ДЛЯ СПИСУВАННЯ

МАНДРІВКА   Кожного року ми мандруємо навколо Сонця. Ми летимо на нашій Землі, немов би на великій ракеті. По дорозі пересікаємо 12 місяців —12 різних країн. Пропливає повз нас золоте літо, золота осінь, білосніжна зима і блакитна весна. Ми летимо навколо Сонця.                                                                                                                                                                (41 слово) М. Сладков
    КУЛЬБАБКИ    Біля доріг, вздовж лісових стежин, по луках, навіть біля самих порогів будинків впродовж літа цвіте кульбаба. Всім знайомі ці прості квіти. Вони подібні на маленьке сонце з золотими пелюстками-промінцями. Ціле літо квітнуть кульбабки, а достигле їхнє насіння — легка пухнаста кулька. Дмухнеш на кульку—попливе, полетить в повітрі легке липуче насіння.    
                                                                                                                     (52 слова) І. Соколов-Мікітов  
 МОРОЗЯНИЙ ОСІННІЙ РАНОК   Ліс стоїть густою стіною. Шлях вузьким в'юном побіг поміж деревами. Дуби і сосни вже загубили свої шати, та від цього не став прозорим ліс. Шумить густий Волинський ліс. Він ніби хоче нас приспати, заколисати.  
                                                                                                           (36 слів)
     День відійшов. Тривожний, неспокійний, в ясній одежі і галасливий. Зайшов за гори разом із сонцем — і стало тихо. Спокійна, тиха, як богомільна черниця, з'явилася ніч. Замовкла сіра земля, здрімнули хати, тополі і поле. Не сплять лише цвіркуни і фонтани та кліпа очима-зорями небо.
                                                                                    (44 слова) М. Коцюбинський    
  Хмара зникла так само раптово, як і з'явилася. Щойно сніг випав і враз — спокій і тиша. Чисте небо і сонце. Таке ясне і гаряче, наче й не завивала хурделиця. А сніг? Мине десять хвилин і сніг щезне. Він випарується в повітрі...
                                                                                 (41 слово) А. Дімаров    
  Лелеки роздивлялися з високості за рідними гніздами. Чи не знесла їх зимова в'ялиця? Хто знаходив, тихо опускався на стріхи чи тополі. Птахи витягували довгі шиї і радісно клекотали. Вони дякували пташиним богам за те, що зберегли їм рідну домівку. Що не дали зів'янути крилам над безкраїм  чужим морем.
 
 
Подобається