Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






Український віночок

                                                                          Вчитель української мови  літератури

                                                                          ХЗШ І-ІІІ ступенів №52 Широка Г.І.

Позакласний захід «Український віночок»

Мета: розкрити значення, зміст українського символу – віночка, формувати навички     пошукової роботи.

                                                                                            Хто вміє віночок вити                                                                                                            Той вміє життя любити.

       Вчитель.  Сьогодні ми зібралися на розмову мудру, на слово щире. Зібрала нас усіх любов до свого народу, любов до минулого нашої рідної землі, потреба знати і зберігати традиції, звичаї українського народу. І все це у спадок передавати своїм дітям, щоб вони виросли славними синами і доньками нашої України.

          У народі кажуть: «Тримай хатиночку, як у віночку», «Хто вміє віночок вити, той уміє життя любити». Сягаю думкою в глибину століть. Ще у стародавньому Римі плетіння вінків не було пустою забавою, а справою вгодною Богам. Кожний з них полюбляв свій віночок: Юпітер – дубовий, Богиня мудрості Мінерва – маслиновий, Бог підземного царства Плутон – кипарисовий, Бахус – Бог веселощів – з хмелю. Вінками прикрашали статуї Богів і відзначали тих, хто перебував під егідо певного Бога.

          Дубовим вінком віншували того, хто врятував громадянина, бо це схвалив би Юпітер, помаранчевим – наречених, з благородного лавра – видатних полководців, кипарисовим – небіжчика, бо він збирався до Плутона.

       Як символ прихильності Богів, вінки прикрашали голови володарів і, зроблені з дорогоцінних металів, вони перетворювалися на корони.

        А що важить вінок у житті українського народу? Виявляється, надзвичайно багато. Це і елемент одягу, і оздоба, і символ. Символ нескінченності життя. Жодного звичаю, жодного обряду в нашого поетичного народу без віночка немає.

        Тож поведемо розмову про український віночок.

        Помічницями на цьому заході будуть дівчата.

        Перша дівчина. Пригадую, малою, сиджу серед буйного різнотрав’я і плету віночок з жовтих сонечок – кульбабок або, бувало, з конюшини, з ромашок, а найкращими, на мій погляд, вдавалися плетені з польових красунь – волошок. Ніяк не могла погодитися з бабусею, що синьоока волошка чи маки багряні в житі – це бурян. І зовсім не знала я ще тоді, що український віночок – це не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є чаклунська сила, що біль знімає, від лихого ока боронить. Бо всього в традиційному українському віночку аж 12 квіточок, і кожна з них – лікар, оберіг.

        Друга дівчина. Так, а скільки звичаїв, обрядів, ритуалів, магічних знаків, повірїв повязано з вінками. То справжня барвиста пісня землі нашої, а до нас тільки відгомін її долинув.

        Третя дівчина. Ой, а який гарний оцей : «Просили батько, мати і я прошу…». І на столі весільний коровай у вишуканому віночку.

        Вчитель. Зачекайте, дівчата, давайте по порядку. Виявлялося, впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошки, ромашки. Найпочесніше місце належить деревію. Що ж це за квіточка?

         Третя дівчина. Це дрібненькі біленькі квіточки, які здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревце. І де б не росла ця рослина, вона цвіте. Тому люди й вплели  її до віночка як символ нескореності.

        Четверта дівчина. Який же віночок без барвінку? А барвінок – до людської оселі, до городу тягнеться. Без барвінку весільний букет не обходиться, він і квітник прикрашає, і відваром його простуду виліковують, цілий рік зеленіє, навіть під сніговою ковдрою барви не втрачає. І вважають його люди символом життя.

           Перша дівчина. Інсценізація легенди про барвінок.

           Ой, дівчата, а я таку чарівну легенду про барвінок знаю. Ось послухайте.

           Однієї теплої купальської ночі молодь бавилася біля вогнища. А потім дівчата пускали у річку Черемош вінки, щоб пливли вони до милого і зчарували його серце навіки. Тільки Лада, наймолодша і найвродливіша серед дівчат, захопилася збиранням квітів і заблукала в лісі. На тихій мальовничій галявині нахилилася Лада  зірвати квітку, вплела її до вінка, і раптом сталося диво: засвітився вінок голубим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені гладенькі листочки, а між ними виглядали ніжно-блакитні п’ятипелюсткові квіти. І почула дівчина тихий голос: «Памятай, Ладо, що пять пелюсток цієї квітки – то пять засад щасливого подружнього життя. Запамятай їх і збережи в серці на все життя:

Перша пелюстка – то краса,

Друга пелюстка – ніжність,

Третя – незабутність,

Четверта – злагода,

Пята – вірність. Будь щаслива.»

І непомітно опинилася Лада на крутому березі річки Черемош. Там уже нікого не було, бо вже благословилося на світ. Завагалася Лада: чи кидати їй цей вінок у воду кришталеву, чи зберегти для себе. Незчулася, як підійшов до неї красивий легінь, торкнувся її плеча і мовив: «Не прийме Черемош твого вінка, Ладо, бо ти запізнилася. Подаруй його краще мені.».  Мовчки простягла Лада вінок легеню. Прожила Лада зі своїм судженим довге й щасливе життя, а молодь з тих часів плете віночки з барвінку, щоб не переводилося на нашій землі вірне й щасливе кохання.

          Четверта дівчина.  Дівчата, а я про безсмертник знаю. Він тому так і називається, що людям дарує здорв’я, виразки загоює, відвар його від багатьох хвороб допомагає.

           П’ята дівчина.  А цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові, калина – краси та вроди, от і порівнюють нашу Україну з червоною калиною.

              Шоста дівчина. Слухайте, дівчата, а я чула від бабусі, що Ружа (троянда), Мальва і Півонія колись були рідними сестрами і славилися вмінням лікувати добрих людей від сердечних хвороб. Увірвався якось до них Зимовий Вітер і попрохав вилікувати від безсилля, мовляв, з Морозом хоче воювати. Ружа (троянда) пояснила Вітриську, що лікують сестри лише тих, хто лиха не коїть, добрим людям допомагає. Тоді дмухнув гнівний Вітер на дівчат, хотів їх знищити, а вони перетворились на квіти. Народ шанує і любить їх: мальву господиня садить ближче до води, а рожу – до сонця. І чарують вони красою людське око, а у віночку символізують віру, надію (мальва, півонія), любов (троянда).

                Сьома дівчина. Я чула, що любисток і висильки були колись птахами, навчали людей любові та щирості. А потім вони проросли пахучими рослинами, без яких і квітник – не квітник, а на Маковея – квітка – не квітка. Вони й цілющі, і волосся добре відваром мити, і в купелі дитячій до речі, і пахощами помешкання сповнюють. А у віночку – це символ людської відданості, самозреченості.

             Вчитель. Дівчата, ви скільки цікавого, пізнавального нам розповіли про квіти. А яка наймолодша квіточка у віночку?

           Восьма дівчина. Наймолодша у нашому вінку ромашка. Люди уподобали її за ніжність, за те, що людей робить добрішими, здоровя додає. Часто її вплітають разом з гроном калини або батіжка хмелю, що символізує гнучкість і розум.

              Девята дівчина. Мак вплітали у віночок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. Багато синів втратила Україна на тяжкому шляху до волі й незалежності. От тому часто й зустрічається у нашому віночку мак – символ печалі й туги. А волошка – це квітка прозріння. Кажуть: «Де волошка росте, там верба гине».

            Вчитель. Діти, скажіть, будь ласка, з яких квітів плели віночки?

            Десята дівчина. Раніше дівчата на Україні плели вінки тільки з живих квітів. Тепер, коли багато наших рослин занесено до Червоної книги, не варто захоплюватися живими квітами, а до вінків з штучних квітів варто ставитися з належною повагою.

             Вчитель. У кого будуть доповнення до відповіді?

             Одинадцята дівчина. Були майстрині, особливо на Київщині, які творили дива з паперових та воскових квітів. Дуже славилися так звані «Київські вінки», справді мистецькі витвори, виготовлені черницями православних монастирів.

            Вчитель. Діти, тепер ви знаєте, які квіти впліталися у віночок, що символізує кожна квітка. Але оздобою українського віночка є стрічка. Стрічки треба вязати дбайливо і в певному порядку, бо кожна стрічка – це теж символ. Які стрічки вяжуться у віночок, що символізує кожна стрічка?

            Друга дівчина. Найпершою у віночку вяжеться коричнева стрічка – символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої – жовті стрічки – символ сонця. За ними – світло-зелені, символ краси і молодості. Голубі – символ неба, сині – символ води, вони дають силу і здоровя.  Далі жовтогаряча – символ хліба, колосся, фіолетова – символ мудрості. Малинова – символ душевності й щирості. Рожева – символ достатку. Вязали до строю й білу стрічку, але лише тоді, коли кінці були вишиті сріблом чи золотом. Ліворуч вишивали сонце, праворуч – місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не повязували, бо це символ памяті про померлих. Дівчата, що вплітали до вінка мак, привязували ще й червону стрічку, символ печалі й магічності. Стрічки, виявляється, - це обереги волосся від чужих очей, довжина їх відповідала довжині дівочої коси, стрічка мала бути трохи довшою від коси, щоб її приховати.

        Сьома дівчина. Якщо дівчина жила сиротою, то в косу вплітала голубі стрічки, таку дівчину перехожі обдаровували подарунками: хлібом, грішми, тканиною, одягом та бажали їй щастя й багатства.

       Вчитель. Дівчата починали носити віночки з трьох років. Для трирічної дівчинки віночок плела мама, намочувала у росах, коли на небі сонце зійде. Потім купала його в росах 7 днів, а тоді до скрині клала. Вплетені у віночок квіти лікували дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки сприяли ясності зору, ромашки – серце заспокоювали. У 4 роки віночок збагачувався квітами, доплітався ще безсмертник, листочки яблуні.

      Які існують ще віночки?

        Шоста дівчина.  Окрім вікових вінків, багато існує ритуальних, звичаєвих, магічних. На Україні було 77 видів вінків.

        П’ята дівчина. Один з них – вінок Спаса – плететься навесні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні, - додають ще й вишневі листочки. Одягають на Спаса          (19 серпня). І стрічки в’яжуть відповідно до кольорів Спаса: посередині жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові.

        Вчитель. До вашої уваги сценка про віночок Спаса.

        Четверта дівчина.  Ішов Спас до Сонця і прохав у нього один промінчик весни, аби освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. «Я дам тобі промінчик мудрості й здоров’я, але мусиш мені принести в долонях дві краплини голубої водиці (голубі стрічки), зірочки ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську (фіолетові). Спас погодився і через три дні приніс обіцяне. Сонце віддає свій промінь та освячує ним віночок. І Спас торкається тим магічним променем до кожної гілочки, яблучка, сливочки та освячує кожне деревце.

            Одягти віночок Спаса дитині треба було з трьох років, коли дають здоровому тілу здоровий дух.

          Третя дівчина. Вінки – то була найкраща оздоба голови дівчини, але не тільки оздоба, а ще й свідоцтво дівочості. Молодиця не сміла одягати вінок. Такі звичаї є й у інших народів.

         Друга дівчина.  І народ свято вірив, що дівчина, маючи на голові вінок, володіє чарами, якими могла тяжко карати негідників. З літературних джерел відомо, що в    977 році чехи підняли повстання проти своєї княгині Дубравки за те, що вона, стара жінка, відважилася покласти дівочий вінок на свою немолоду голову.

          Давайте помилуємося нашими дівчатами, які зробили собі віночки.

           Вчитель.  Любі діти! У кожного народу є свої обереги, свої символи. Сьогодні на уроці ми познайомились ще з одним оберегом українського народу – рушником.

            А про який оберіг ми не згадали? Цей оберіг був у кожній оселі. А допоможе нам бабусина скриня. Наші бабусі всі обереги зберігали в скрині.

           Відкриваю скриню – і беру в руки український рушник.

                        Дивлюся мовчки на рушник,

                         Що мати вишивала.

                         І чую: гуси зняли крик,

                         Зозуля закувала.

                        Знов чорнобривці зацвіли,

                         Запахла рута-мята.

                            Десь тихо бджоли загули.

                            Всміхнулась люба мати.

                            І біль із серця раптом зник.

                            Так тепло, тепло стало.

                             Цілую мовчки той рушник,

                             Що мати вишивала.

        Так, рушник є часткою батьківської оселі, часточкою нашої землі, промінцем тепла материнських рук. Нехай ці обереги виховують у вас почуття єднання з великим нашим народом, з нашою святою землею пізнавайте славну історію свого народу, вивчайте традиції і звичаї своїх пращурів, бо це є природна потреба, зв’язок поколінь – ім’я якому український народ.

      

 

 

             

                    

                         

                 

 

                

 

 

 

 

 

Подобається