Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52 Харківської міської ради Харківської області

 






Інформаційні бюлетні

Світ дитинства Михайла Стельмаха

Шановні діти!

24 травня минає 100 років від дня народження українського письменника Михайла Стельмаха.

Михайло Панасович Стельмах народився в селі Дяківці на Вінничині. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко, самотужки, – згадував пізніше письменник , – навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери  хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом.

Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи.  Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися – теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько часто носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в  1928 році очолив молодіжну бригаду з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: буду вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділя, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші поезії надруковано в 1936 році. 1942 року побачила світ збірка віршів молодого поета – вчителя «Добрий ранок».                                                                                                            З 1939 року Михайло Стельмах перебував у лавах Радянської Армії і грізні дні Великої Вітчизнної війни зустрів рядовим гармашем на фронті. За участь у боях з гітлеровськими загарбниками його нагороджено орденом і чотирма медалями. Після тяжкого поранення Михайло Стельмах лікувався  в госпіталі, а з 1944 року став кореспондентом фронтової газети «За честь Батьківщини». В роки війни виходять збірки його поезій «За ясні зорі», «Провесінь» та книжка оповідань «Березовий сік». Враження воєнних літ було пізніше відтворено з суворою правдою життя  в романах «Велика рідня», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди».По війні Михайло Стельмах довгий час працював науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР.                                                                                                                                                        За видатні заслуги перед народом, перед українською літературою  він удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, нагороджений  найвищими  державними нагородами в галузі літератури. Михайло Панасович був депутатом Верховної Ради СРСР ряду скликань, академіком АН УРСР, аний у місті  Києві.

                                                       Світ дитинства Михайла Стельмаха

Шановні діти!

24 травня минає 100 років від дня народження українського письменника Михайла Стельмаха.

Михайло Панасович Стельмах народився в селі Дяківці на Вінничині. З дитячих років запали в душу хлопчика народні пісні, казки, думи, легенди. А ще полюбив маленький Михайлик книжку. «Якось я швидко, самотужки, – згадував пізніше письменник , – навчився читати і вже, на мої дев’ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». Та найбільше його захопили дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. Перші літери  хлопчик вивів виструганою з кленової гілочки ручкою і бузиновим чорнилом.

Коли Михайлику було дев’ять років, його віддали до школи.  Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім’я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися – теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько часто носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в  1928 році очолив молодіжну бригаду з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: буду вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділя, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші поезії надруковано в 1936 році. 1942 року побачила світ збірка віршів молодого поета – вчителя «Добрий ранок».                                                                                                            З 1939 року Михайло Стельмах перебував у лавах Радянської Армії і грізні дні Великої Вітчизнної війни зустрів рядовим гармашем на фронті. За участь у боях з гітлеровськими загарбниками його нагороджено орденом і чотирма медалями. Після тяжкого поранення Михайло Стельмах лікувався  в госпіталі, а з 1944 року став кореспондентом фронтової газети «За честь Батьківщини». В роки війни виходять збірки його поезій «За ясні зорі», «Провесінь» та книжка оповідань «Березовий сік». Враження воєнних літ було пізніше відтворено з суворою правдою життя  в романах «Велика рідня», «Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди».По війні Михайло Стельмах довгий час працював науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР.                                                                                                                                                        За видатні заслуги перед народом, перед українською літературою  він удостоєний звання Героя Соціалістичної праці, нагороджений  найвищими  державними нагородами в галузі літератури. Михайло Панасович був депутатом Верховної Ради СРСР ряду скликань, академіком АН УРСР, аний у місті  Києві.

 
 
     Бібліографічна довідка складена на основі газетно-журнальних статей та книг 
 

   
  Українська дитяча письменниця Іванна Омелянівна Блажкевич народилася 9 жовтня 1886 року в с. Денисів Козівського району у родині вчителя О. Бородієвича – село Денисів було одним з найбільш свідомих сіл Галичини у другій половині ХІХ століття. Священик Осип Вітошинський разом з учителем Омеляном Бородієвичем будили національну свідомість людей, прищеплювали почуття господаря на рідній Землі, заохочували селян до відвідин першої в повіті читальні «Просвіти».
     Такі умови були добрим грунтом, на якому розвивалась і кріпла висока духовність і патріотизм Іванни Блажкевич.
   Здобувала освіту в Денисівській початковій і Тернопільській виділовій школах. Екстерном склала екзамени у Львівській учительській семінарії. В 20-х роках вчителювала в Галичі і Залукві Галицького району.
      Активно працювала в Союзі Українок, Взаємній помочі українського вчительства, в Товаристві охорони дітей та опіки над молоддю, у філії «Просвіти» в Галичі, була членом повітової управи Української Національної Ради.
  Перші літературні спроби Іванни Блажкевич датуються 1908 роком. Зокрема, «Грудка на могилу Марка Каганця», «Жертвам людської сваволі», «Над свіжою могилою», у яких вимальовано жорстоку розправу австрійської адміністрації над українцями Галичини.
     Свою пристрасну любов до рідної землі вона прагнула передати дітям, тому писала і публікувала для них цікаві твори:
«Святий Миколай у 20-му році» (1922);
«Тарас у дяка» (1923);
«Діло в честь Тараса» (1924);
«Вертеп» (1924);
«В мамин день» (1931);
«Івась-характерник» (1936);

Збірки поезій:

«Мила книжечка» (1928);
«Оповідання» (1937);
«Подоляночка» (1958);
«Прилетів лелека» (1991р.);
«Прилетіла ластівка» (1986);
«Хто посіяв промінь» (1976);
«Чи є в світі що світліше?» (1977).

    Іванна Омелянівна є автором популярних статей з питань літератури, педагогіки, етнографії. Найбільш плідний період її творчої діяльності припадає на 20 – 30 роки ХХ століття. У цей час Іванна Блажкевич особливо активно підтримує творчі зв’язки з Уляною Кравченко, Ольгою Кобилянською, Костянтиною Малицькою, Тимотеєм Бордуляком, Оленою Кульчицькою, Павлом Думкою, Василем Стефаником, Осипом Вітошинським, Іриною Вільде, Іваном Франком.
    Іванна Блажкевич була небажаною всім окупаційним владам. Лише у незалежній Україні у 1993 році засновано літературно-мистецьку премію її імені.
    Неабияку роль відіграла у створенні Денисівського краєзнавчого музею, до якого передала чимало експонатів. Ряд речей, які вона зібрала, експонуються в музеї-садибі письменниці.
    Померла Іванна Блажкевич 2 березня 1977 року в рідному селі Денисові. Але духовно вона єднала і єднає все наше жіноцтво в одну, єдину родину. Найближча своїм переконанням нам, галичанкам, Іванна Блажкевич постає символом честі і слави української нації, її незламний дух є трагічним стовпом під будову Української Самостійної Соборної Держави.


Блажкевич, І. Дитячий садок на селі в час літніх робіт [Текст]: [практичні вказівки] / І. Блажкевич. – Вид. 2-ге зі змінами та доповненнями. – Тернопіль, 2003. – 68с.: іл.

Блажкевич, І. Драматичні твори для дітей [Текст] / І. Блажкевич; передм., упоряд. та прим. В. Хоми. – Тернопіль: Мале науково-виробниче підприємство «Діалог», 1993. – 106с.

Блажкевич, І. Оповідання [Текст] / І. Блажкевич. – Тернопіль, 2005. – 48с.

Блажкевич, І. Подоляночка [Текст]: [для дітей дошк. і мол. шк. віку] / І. Блажкевич. – Л.: Кн.-журн. вид-во, 1958. – 32с.

Блажкевич, І. Прилетів лелека [Текст]: вірші та оповідання / І. Блажкевич: для дошк. та мол. шк. віку; слово про авторку Ірини Вільде; мал. Ольги Лебідь. – К.: Веселка, 1971. – 51с.

Блажкевич, І. У дитячому садочку [Текст] / І. Блажкевич: для дітей дошк. віку; упоряд. В. Хома. – Тернопіль: Кн.-журн. вид-во «Тернопіль», 1993. – 32с.

Блажкевич, І. Чи є в світі що світліше? [Текст]: вірші / І. Блажкевич; упоряд. В. Хома. – К.: Веселка, 1977. – 24с.

Блажкевич, І. Щаслива рука [Текст]: дитячі оповідання / І. Блажкевич; упоряд., передм. В. Хоми. – Тернопіль, 1998. – 21с.